Кто со мной? Из поколения,
Продравшегося сквозь абортарии,
С конкретным счётом убитых:
Двое против пяти;
Строгого построения:
Первым – всегда Гагарин,
Бедные против сытых.
Знать бы, куда идти…
Всем указует Ленин
Верное направленье.
Скульптор всегда в ударе,
Тот ещё патриот!
Лепит шедевр без денег,
Но под таким давленьем!
Каждой твари – по паре –
Это и есть народ!
Семьдесят изваянью.
Странствию по пустыне.
Махонький с пьедестала
Водит туда – сюда…
Идолам поклоняться
Запрещено отныне!
Вот бы и перестала,
Не нанося вреда!
Только не тут-то было…
Избран шестидесятник.
Повод? – С большой натяжкой
Скажем, за интеллект…
Знание – наша сила!
Лучше бы уж десантник!
Слишком всё это тяжко,
Как ни лови момент.
Нет бесконтрольным чувствам!
Пошлому постоянству!
Он же бросает сразу!
Как тут забыть смогла?
Легче ему, где пусто –
Это кому не ясно?
Ум тут зашёл за разум,
Стукнут из-за угла.
Кто со мной? Из поколения,
Вычитавших о чувствах
Из допотопных книжек…
Видно, совсем одна?
Жизнь моя – откровение,
Повесть всегда о грустном.
Или о той, что ниже
Павших, достигших дна.
1.12.2010
Комментарий автора: Может, кого -то это сможет вразумить, остановить?? Будет на пользу?
Публикую бесполезную подборку выстраданного.
Всё-таки христиане вокруг!
Светлана Шербан,
г. Магнитогорск, Россия
Мама пятерых деток, но вменяемая и потому творческая. Пишу хорошие стихи - и очень приветствую обратную связь. Мечтаю о собственном сборнике - и прошу почтенную читающую публику дать принципиальную оценку текстов. Дабы не пополнить собой рядов графоманов! e-mail автора:svetasherban@mail.ru
Прочитано 2152 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
